Хмари з кристаликів водяного льоду на Марсі не новина. Вони присутні у атмосфері планети протягом всього марсіанського року і вже спостерігалися як з орбітальних апаратів і марсоходів, так і телескопами із Землі.
Цікаво Вчений опублікував свіже фото Марса зроблене ровером Curiosity
Зазвичай вчені спостерігають великі хмари поблизу вулканічного нагір'я Фарсида, і ще в 70-х роках минулого століття була висунута ідея про те, що за їх формування відповідає рельєф місцевості, що було в подальшому підтверджено апаратами серій "Марінер" і "Вікінг". Для вчених дослідження таких хмар цікаве з точки зору розуміння особливостей клімату й циркуляції в атмосфері Марсу, зокрема сезонного розподілу крижаних хмар поблизу високогірних областей планети, їх зв'язку з пиловими бурями та еволюції хмар протягом марсіанських діб.
Незвично довга хмара
У вересні та жовтні 2018 року камера VMC (Visual Monitoring Camera), встановлена на борту орбітального апарату "Марс-Експрес" зафіксувала незвично довгу крижану хмару, що тягнеться на кілька сотень кілометрів на захід від гори Арсія. Згодом вона знову спостерігалася під час весни у південній частині Марса, а гора Арсія була єдиним з безлічі вулканів Фарсіда, що мав таку завісу хмар у цю пору року. Однак скласти повну картину динаміки хмари виявилося важким завданням через обмеження по часу спостережень і швидкоплинності процесів в атмосфері Марса.
Група планетологів на чолі з Хорхе Берналем з Університету Країни Басків вирішила простежити динаміку хмари біля гори Арсія, яка називають AMEC (Arsia Mons Elongated Cloud, "Довга хмара гори Арсія"). Для цього вчені використовували дані з трьох приладів "Марс-Експресу", а також дані, отримані орбітальними апаратами MAVEN, Mars Reconnaissance Orbiter, "Вікінг-2" і "Мангальян".
Хмара гори Арсія на Марсі / Фото ESA
Дослідники визначили, що хмара спостерігалася ще у середині 70-х років минулого століття. Максимальні розміри AMEC складають близько 1800х150 кілометрів, вона з'являється щоранку протягом декількох місяців весни й літа у південній півкулі Марса. Варто зазначити, що глобальні пилові бурі гальмують утворення хмари.
AMEC швидко еволюціонує протягом доби, з'являючись на світанку, на висоті близько 45 кілометрів над західним схилом вулкана, і починає розширюватися на захід зі швидкістю близько 600 кілометрів на годину, утворюючи "хвіст". Потім хмара відділяється від гори і практично повністю зникає до полудня, випаровуючись. Вчені сподіваються, що отримані дані дозволять поліпшити існуючі кліматичні моделі Марса і, можливо, допомогти передбачати погодні умови.