Історично супернові в залежності від зміни яскравості в часі та хімічних елементів, викинутих вибухом в космос, діляться на два загальних типи: тип I та тип II. Незважаючи на те, що сьогодні така класифікація вважається не найвдалішою, вона до цих пір використовується астрономами. Наднові типу IIb вважаються відносно рідкісними, адже в минулому це масивні зірки, які майже повністю позбулися водневої оболонки або звичайним шляхом, вичерпавши його запаси, або в результаті взаємодії з іншим світилом.
Тепер же "Хаббл" підтвердив, що наднові типу IIb можуть дійсно народжуватися в подвійних системах. Телескоп спостерігав за об'єктом SN 2001ig, який був вперше помічений вченими 17 років тому. Залишок супернової знаходиться в сузір'ї Журавля, ймовірно в спіральній галактиці NGC 7424, яка віддалена від нас близько на 40 мільйонів світлових років.
"Хаббл" виявив компаньйона супернової, яку вдалося вижити після вибуху
У 2002 році, після вибуху, за допомогою телескопа VLT астрономи визначили координати SN 2001ig. Подальші спостереження, проведені в обсерваторії Gemini в 2004 році, вперше вказали на можливе існування компаньйона. Знаючи точні координати, Стюарт Райдер з Австралійської астрономічної обсерваторії навів "Хаббл" на потрібну область небесної сфери та отримав знімок компаньйона, який вижив, в ультрафіолетовому діапазоні.
Схематичне зображення взаємодії двох світил до вибуху наднової
Не дивлячись на те, що зірка-попередниця SN 2001ig ніколи не була ідентифікована безпосередньо, ми переконані, що виявлений нами об'єкт майже напевно є тим її компаньйоном, який вижив, – зауважили автори роботи.
На думку астрономів, близько половини супернових, які майже втратили водневу оболонку до вибуху, можуть мати компаньйона. Група Райдера в майбутньому сподівається визначити, скільки саме подібних світил повинні мати пару.