Згідно з заявою NASA, 129 кілометрове ядро комети, відомої як C/2014 UN271 (Бернардінеллі-Бернштейн), більше, ніж штат Род-Айленд. І це приблизно в 50 разів більше, ніж середнє ядро комети.
Не пропустіть "Мертва" пляма на Сонці запустила кулю плазми у напрямку Землі: як це вплине на нашу планету
Ця комета – буквально вершина айсберга серед багатьох тисяч комет, які занадто тьмяні, щоб їх можна було побачити в більш віддалених частинах Сонячної системи. Ми завжди підозрювали, що ця комета має бути великою, бо вона така яскрава на такій великій відстані. Тепер ми підтвердили, що це так,
– сказав Девід Джуїтт професор планетології та астрономії в університеті Каліфорнії.
C/2014 UN271 зараз перебуває далеко від Землі, рухаючись зі швидкістю близько 35405 кілометрів на годину. Комета Бернардинеллі-Бернштейна падає на Сонце вже понад 1 мільйон років. Але перейматися не варто, адже найближча відстань, на яку вона підбереться до нас, за даними NASA, становить близько 1,6 мільярда кілометрів.
Відкриття комети Бернардинеллі-Бернштейна
Нову ж найбільшу в історії спостережень комету вперше зафіксували у 2010 році. Декілька років потому астрономи Педро Бернардинелі і Гері Бернстайн виявили об'єкт в архівних даних, зібраних у рамках дослідження темної енергії в Міжамериканській обсерваторії Серро-Тололо в Чилі. З моменту свого первісного відкриття об'єкт вивчався з використанням широкого спектру інструментів, включаючи як наземні телескопи, так і космічні телескопи, такі як Габбл.
Спостереження за кометою C/2014 UN271 / Фото NASA
Завдяки спостереженням з Габбла дослідники нарешті змогли офіційно підтвердити гігантський розмір цієї "брудної сніжної грудки".
Крижаний об'єкт розташований на відстані 3,2 мільярда кілометрів від Сонця і має температуру мінус 211 градусів за Цельсієм.
Варто зазначити, що для комети це доволі висока температура, щоб окис вуглецю міг сублімувати (процес, під час якого твердий матеріал стає газом) з кам'янистої поверхні комети, створюючи "кому", оболонку з пилу та газу, що оточує твердий центр комети.
Це дивовижний об'єкт, враховуючи, наскільки він активний, коли ще так далеко від Сонця. Ми припустили, що комета може бути досить великою, але нам потрібні були найкращі дані, щоб підтвердити це,
– сказав провідний автор дослідження Ман-То Хуей, дослідник з Університету науки та технологій Макао.
Підтвердження розмірів комети
Команда Хуей використала Габбл, щоб зробити п'ять фотографій комети 8 січня 2022 року. Основна проблема, з якою зіткнулися дослідники під час підтвердження розміру ядра, полягала у тому, щоб відрізнити ядро від коми комети.
Бернардинеллі-Бернштейн розташована надто далеко, щоб Габбл міг точно визначити її ядро, але команда зафіксувала світловий сигнал за допомогою телескопа, що показує розташування об'єкта. Потім вони змогли використовувати ті спостереження Габбла, які у них були, і, застосувавши техніку комп'ютерного моделювання, щоб показати, де буде кома об'єкта, вони змогли визначити розмір його ядра.
Порівняльні розміри найбільших комет в історії спостережень / Фото NASA
Команда порівняла свої дані з більш ранніми спостереженнями, зробленими Великою міліметровою/субміліметровою решіткою Атакама (ALMA) в Чилі, і виявила, що ранні оцінки розміру, зроблені за допомогою ALMA, узгоджуються з новими висновками Габбла. А радіоспостереження ALMA дозволили їм уточнити відбивну здатність об'єкта, показавши, що поверхня комети темніша, ніж вони очікували.
Цікаво Колишній астронавт NASA запустив власний NFT та зібрав 500 000 доларів для підтримки України
Ще кілька цікавих фактів про комету C/2014 UN271
Вчені вважають, що комета Бернардинеллі-Бернштейна рухається з хмари Оорта, найвіддаленішого регіону нашої Сонячної системи, де перебуває величезна кількість комет. Вважається, що комети, які лежать у цій величезній розсіяній хмарі, сформувалися ближче до Сонця, але були відкинуті набагато далі внаслідок гравітаційної взаємодії з новонародженими планетами-гігантами нашої Сонячної системи. І вони зазвичай залишаються там, поки інший гравітаційний поштовх не підштовхне їх до нас.
Вважається, що ця комета, яка розташована так далеко від Землі і виникла у найвіддаленіших куточках нашої Сонячної системи, рухається еліптичною орбітою навколо Сонця з періодом у 3 мільйони років.