На думку драматурга Давида Коштака штучний інтелект створив щось на зразок футуристичного "Маленького принца". У творі "ШІ: коли робот пише п'єсу", як і в повісті Сент-Екзюпері, розповідається про мандри персонажа, цього разу робота, який відправляється у світ, щоб дізнатися, що таке суспільство, людські емоції та навіть смерть.

Цікаво Instagram представляє Live Rooms – прямі трансляції з чотирма учасниками і монетизацією

Що створила нейромережа

GPT-2 вже використовували для написання фейкових новин, оповідань і віршів. Але для театру нейромережа ще не писала.

Для виконання поставленого завдання в програму завантажили першу підказку – два рядки тексту, в яких йшлося про людські емоції. На їх основі ШІ повинен був згенерувати до 1000 слів нового тексту. Результат виявився далеким від Шекспіра. Через кілька пропозицій нейромережа починала відхилятися від початкового сюжету або суперечила сама собі. Наприклад, іноді вона забувала, що головний герой – робот, а не людина. В одній зі сцен розмова починається з теми евтаназії, але згодом персонажі починають сперечатись на тему з сексуальним підтекстом.

Річ у тім, кажуть автори, що насправді ШІ не розуміє того, про що він пише – просто складає слова одне за іншим і поступово обсяг нісенітниці наростає. Щоб цьому запобігти, вчені не давали GPT-2 написати відразу всю п'єсу цілком. Вони розбили її на вісім сцен по п'ять хвилин, в кожній з яких було всього по одному діалогу. Іноді їм доводилося вручну коригувати текст. Однак 90 відсотків написаного залишилося в оригінальному вигляді.

Фінальний результат здавався акторам надміру складним для розуміння, зокрема, тому що ШІ не задав тип дії й емоції, необхідні для драматичної гри. Глядачі ж відчували двоїсті відчуття від жартів робота, головного героя.

Дебют п'єси на сцені відбувся 26 лютого.