Створення інтернету: як виникла ідея

Своєрідним поштовхом до розробки "всесвітньої павутини" став запуск Радянським Союзом у 1957 році першого штучного супутника Землі. США, які на цей час вели з СРСР "холодну війну" неабияк занепокоїлися подальшими розробками Союзу.

Цікаво! Танк-велосипед: неординарна бронетехніка Японії, яка здивує – фото, відео

Тож Пентагон поставив перед американськими вченими нелегке завдання: створення комп'ютерної мережі. Конкретна ідея була озвучена у 1962 році. Цей задум хотів втілити керівник Агентства передових оборонних дослідницьких проектів США Джозеф Ліклайдер.

Джозеф Ліклайдер
Джозеф Ліклайдер

Проте розробку розпочали аж через сім років. Міністерство оборони США, яке, власне, і зайнялося втіленням ідеї, мало на меті створення надійної системи передавання даних на випадок війни. Тому Агентство, завдяки фінансуванню Міноборони, створило першу мережу під назвою ARPANET.

Перший її сервер було встановлено 1 вересня 1969 року в Каліфорнійському університеті, на комп'ютері, який мав усього 12 кілобайтів оперативної пам’яті. ARPANET стрімко розвивалася і зростала, і вже до 1971 року було розроблену першу програму для надсилання електронної пошти. Така функція стала дуже популярною серед користувачів, спочатку – місцевих, а невдовзі й іноземних.


Команда, яка працювала над ARPANET

Уже через два роки до мережі через трансатлантичний кабель були підключені іноземні організації – з Великої Британії та Норвегії. Відтак, мережа стала міжнародною.

У 70-х роках 20 століття винахід здебільшого слугував для пересилання електронної пошти. Уже тоді почали з'являтися перші списки розсилок, групи новин та дошки оголошень. Проте об'єднати всі наявні мережі ще не вдавалося, адже кожну з них створювали за іншими технічними стандартами.

Від ARPANET до інтернету

Взаємодіяти мережі почали лише у 80-х роках. Тоді ж ARPANET почали називати міжнародним терміном "інтернет". Та в неї з'явився сильний суперник. Національний науковий фонд США розробив власну міжуніверситетську мережу, яка була створена з дрібніших аналогів.

Вона мала набагато більшу пропускну здатність, ніж ARPANET. І згодом до неї приєдналося приблизно 10 тисяч комп'ютерів. Уже впізнавана у світі назва "інтернет" плавно перейшла до потужнішої мережі, а згодом і повністю поглинула попередню.


Інтерфейс ARPANET для PDP-10 Xerox PARC

ARPANET була змушена припинити свою роботу у 1990 році. Розвиток та вдосконалення мережі не зупиняли. У 1988 році було винайдено протокол IRC. Завдяки цьому в інтернеті стало можливим спілкування в реальному часі.

Стрімкий розвиток мережі

Всесвітня мережа ставала щораз популярнішою. У 1995 році маршрутизацією всього трафіку інтернету почали займатися мережеві провайдери, які постачали послуги. Тенета стали домінантним постачальником інформації в інтернеті та мали найбільший обсяг трафіку.

Читайте також: Фальшиві гроші для Анголи – як вдалося провернути одну з найкращих афер в історії

Завдяки цій концепції було сформовано Консиліум світової павутини, а інтернет набув сучасного вигляду. Окремі мережі більше не називали інтернетом, ця назва стала загальною для Всесвітньої системи.

Інтернет
На цьому комп'ютері на початку 90-х запустили першу програму веб-сервера

Упродовж 90-х років павутина об'єднала більшість наявних на той час мереж. Уже до 1997 року в Інтернеті нараховували близько 10 мільйонів комп'ютерів і було зареєстровано понад мільйон доменних назв. Він став неймовірно популярним засобом обміну інформацією. Станом на 2000 рік чисельність користувачів зросла до 327 мільйонів, 100 мільйонів яких були зі США.

Інтернет сьогодні: переваги та ризики

Інтернет став доступним не лише через комп'ютерні мережі, але й через супутники зв'язку, радіосигнали, кабельне телебачення, телефонні лінії чи мережі стільникового зв'язку. Всесвітня мережа стала невід'ємною частиною нашого життя.

У 2017 році у світі нараховували 3,8 мільярда інтернет-користувачів, а це фактично 50% населення Землі. І далі їх кількість невпинно зростає, як і кількість мобільних пристроїв у мережі.


Інтернет став невід'ємним елементом роботи та побуту

Сучасний інтернет є універсальним середовищем для спілкування, розваг та навчання. За результатами дослідження Оксфордського університету, підлітки, які мають доступ до мережі, отримують вищі оцінки, ніж ті, у кого такої можливості немає.

За допомогою інтернету стало можливо робити покупки й оплачувати послуги. Всесвітня павутина пропонує безліч можливостей для комунікації користувачів. В інтернеті легко знайти людей зі спільними інтересами та хобі. Також багатьом психологічно легше спілкуватися та заводити друзів у віртуальному світі, аніж під час особистої зустрічі.

інтернет
Всесвітня мережа може позитивно впливати на успіхи у навчанні

З іншого боку, із поширенням інтернету стали очевидними й негативні сторони цього винаходу. Дехто настільки захоплюється віртуальною реальністю, що проводить за комп'ютером до 18 годин на день. Таку залежність прирівнюють до тютюнопаління та наркоманії.

Згідно з даними досліджень, сьогодні інтернет-залежними є близько 10% користувачів у всьому світі, а методики позбавлення від цієї недуги досі не розробили.


Частина користувачів страждають від інтернет-залежності

Вільний доступ до будь-якої інформації в мережі розцінюють по-різному. Дехто вважає, що така вседозволеність може мати негативний вплив на користувачів. Тому в деяких країнах встановлено серйозні обмеження на функціювання інтернету.

Часто в таких випадках доступ до певних веб-сайтів блокують на державному рівні. Найжорсткіша цензура в мережі діє в Китаї, Північній Кореї, Ірані та на Кубі. У цих країнах ретельно відстежують контент, який переглядають користувачі, та регулярно блокують неприйнятні, на думку влади, соціальні мережі, веб-сайти та навіть цілі пошукові системи.

Зверніть увагу! Лі Якокка – від інженера до геніального менеджера та творця Ford Mustang

Сьогодні люди користуються "всесвітньою павутиною" щодня і навіть відзначають Міжнародний день мережі. Його у ще у 1998 році заснував Папа Римський Іоанн Павло ІІ.

Цей день щороку святкують 4 квітня. А патроном інтернету було призначено іспанського архієпископа Ісидора Севільського, якого вважають першим в історії енциклопедистом.