Таке рішення було прийняте науковою командою Массачусетського технологічного інституту. Вчені вважають, що розрив у диску утворився близько 4,5 мільярдів років тому та був розташований на місці сучасного Головного поясу астероїдів чи ще далі. Теорія базується на досліджені наявних метеоритів – вуглецевих та невуглецевих хондритів.
Читайте за темою Астрономи відкрили планету з трьома Сонцями
Сучасне розташування об'єктів у Поясі астероїдів; знизу розташована шкала відстаней відносно Сонця в астрономічних одиницях / Фото Wikipedia
Величезна прогалина у протопланетному диску Сонця
Сучасна "серцевина" Головного поясу астероїдів займає ділянку приблизно від 2 до 3,5 астрономічних одиниць від Сонця (299,2 – 523,6 мільйона кілометрів), де розташовані приблизно 93% об'єктів всього Поясу. Виявлена науковцями прогалина у протопланетному диску існувала на відстані приблизно 3 – 7 астрономічних одиниць від Сонця (448,8 мільйона кілометрів – 1,047 мільярд кілометрів).
Спостерігаючи за протопланетними дисками інших зірок, проміжки у них не здаються дивиною. Але чи був такий розрив у диску Сонця досі було невідомим. Проаналізувавши численні метеорити, які падають на поверхню Землі, науковці помітили цікаву закономірність – "ізотопну дихотомію". Вона проявляється у наявності всього двох комбінацій певних ізотопів. Майже ніколи ці комбінації не трапляються разом в одному метеориті.
Пізніше вчені проаналізували магнітні поля хондр у метеоритах. Спочатку були проаналізовані магнітні поля невуглецевих хондритів, а потім – вуглецевих. Для цього використали так званий SQUID – надпровідний пристрій квантової інтерференції (superconducting quantum interference device).
Науковці очікували, що у вуглецевих хондритів магнітне поле буде слабшим, адже вони сформувалися на дальшій відстані від Сонця, ніж їхні "брати". Та виявилося, що усе навпаки – у невуглецевих хондритів магнітне поле було слабшим, а не сильнішим.
Читайте на сайті Більшість матеріалу втрачається, а не перетворюється на планети: дослідження
У чому причина різниці магнітного поля хондр?
Магнітне поле планетної системи є мірою швидкості її акреції чи кількості газу й пилу, які вона може притягнути до себе. Судячи з досліджень магнітних полів вуглецевих хондритів, зовнішня область Сонячної системи повинна була нарощувати набагато більше маси, ніж внутрішній регіон.
Використовуючи комп'ютерне моделювання, команда прийшла до висновку, що найбільш вірогідним поясненням невідповідності в темпах акреції є наявність розколу між внутрішнім та зовнішнім регіоном протопланетного диска, який міг би зменшити кількість газу й пилу, що надходили до Сонця із зовнішніх регіонів.
Вчені не впевнені щодо причин формування такого "пробілу". Цілком ймовірно, що його появу спричинив гравітаційний вплив Юпітера.