Більшість вчених вважали, що як тільки галактика-супутник пройде близько від своєї материнської галактики, яка має набагато більшу масу, то процеси зореутворення у ній припиняться, адже більша галактика "витягне" з неї газ, залишивши її без матеріалу, необхідного для утворення нових зірок. Та команда вчених з Іспанії та Канади доводять, що це не так з точністю до навпаки – зорі почнуть утворюватися після близького проходу біля материнської галактики.
Читайте про навкологалактичні процеси Зоряні потоки: вчені дізналися звідки взялися ці структури довкола Молочного Шляху
Модельоване зображення Місцевої групи: зліва – темна матерія; справа – розповсюдження газу / Фото Phys.org
Відкриття міжнародної команди вчених
Вчені використали складне комп'ютерне гідродинамічне моделювання всієї Місцевої групи галактик, включаючи Молочний Шлях, галактику Андромеди та відповідні галактики-супутники. Моделювання відбувалося в рамках проєкту Constrained Local UniversE (CLUES).
Виявилося, що в більшості випадків газ супутника таки всмоктується материнською галактикою через гравітаційний вплив. Але у 25% випадків процес зореутворення у галактиках-сателітах підсилювався, а не зникав. На додаток, піки зореутворення припадають саме на моменти проходження супутником перицентру – точки орбіти, найближчої до центру мас, а отже, й до материнської галактики.
Цікаве про далекий космос Які об'єкти у Всесвіті є найбільшими: підбірка
Причина феномену
Дослідники визначили дві ключові особливості зореутворення у невеликих карликових галактиках, які є супутниками більших галактик:
- Супутник повинен наближатися до материнської галактики з великим запасом холодного газу та "підійти" на мінімальну відстань. Відстань має бути не надто маленькою, щоб зірки могли утворюватися в процесі стиснення газу.
- Навпаки, галактики, які проходять дуже близько до материнської галактики або до галактики з невисоким вмістом газу, позбавляються свого газу та втрачають можливість утворення нових зірок.
Та це ще не все. Моделювання показує, що зореутворення відбувається не лише у супутника.
Проходження супутниками перицентру також відповідає пікам зореутворення в їх материнських галактиках, що свідчить про те, що цей механізм працює й для супутників, і для великих галактик. Це узгоджується з нещодавніми дослідженнями історії утворення зір у нашій Галактиці, Молочному Шляху,
– розповідає керівник дослідження астрофізик Arianna Di Cintio.
Це відкриття проллє світло на процеси зореутворення, які спостерігаються в карликових галактиках Місцевої групи, таких як карликова галактика PGC 19441 або карликова галактика у сузір'ї Піч. Це також вимагає перегляду старіших теоретичних моделей, що використовуються для пояснення утворення зірок в карликових галактиках.