Цей особливий дудл доступний лише у восьми країнах світу. Крім українців його можуть побачити користувачі зі США, Канади, Польщі, Болгарії, Ісландії, Греції та Азербайджану.
Цікаво Хто такий Ян Вермер та чому Google присвятив йому новий дудл
Лотфі Заде та його Нечіткі множини
Лютфі Алескерзаде – таким є справжнє ім'я вченого – народився в Баку 4 лютого 1921 року. Студентські роки він провів у США, де навчався на аспірантурі в Массачусетському технологічному інституті. А згодом став професором Каліфорнійського університету (Берклі).
- Першою значною науковою роботою Заде стала його дисертація, присвячена питанням частотного аналізу нестаціонарних ланцюгів. Вона принесла йому й перше міжнародне визнання.
- З того часу він одне за одним робив різноманітні наукові відкриття, які знаходили визнання в усьому світі й ставали класичними.
- У 1959 році професор переїжджає до Каліфорнії, де починає працювати на кафедрі електротехніки Каліфорнійського Університету в Берклі.
- В цей час він видає ряд публікацій, у яких пропонує теорії та ідеї, що стали джерелом багатьох сучасних підходів до аналізу систем і автоматичного управління.
- До середини шістдесятих років Лотфі Заде вже був відомим фахівцем в області теорії систем, теорії автоматичного керування та їх додатків.
Головна праця
У 1965 році у віці 44 років у журналі "Information and Control" вчений публікує головну працю свого життя — "Нечіткі множини". Ця робота має велике історичне значення, вона дала поштовх новому науковому напрямку, яке викликало потужний резонанс у всьому світі.
Основна ідея полягала в тому, що реальні людські міркування, що спираються на природну мову, не можуть бути описані в рамках традиційних математичних формалізмів. Введення нечітких множин забезпечило основу для розвитку гнучкого підходу до аналізу міркувань і моделювання складних систем, поведінка яких описується швидше лінгвістичними, ніж числовими змінними.
Стаття ініціювала величезний потік публікацій в області нечіткої математики, яка не вичерпується досі. Цю працю від моменту публікації цитували майже 100 000 разів.
Теорія запропонувала альтернативу жорстким "чорно-білим" параметрам традиційної логіки й натомість дозволила встановити більш неоднозначні або "нечіткі" межі, які точніше імітують те, як люди бачать світ. З того часу ця концепція була застосована у величезному діапазоні технологічних застосувань — від системи японської підземки до алгоритмів, які забезпечують безпеку автомобілів на дорозі.
Професор є автором понад 240 наукових статей. Сьогодні в різних країнах світу випускається близько 25 наукових журналів, пов'язаних з теорією нечіткої логіки, і публікуються тисячі статей по нечіткій логіці.