Шаблезубі кішки чи смілодони Smilodon fatalis – це найкраще вивчені представники свого "шаблезубого братства". Жили ці величні тварини у проміжку близько 50 тисяча років тому – 10 тисяч років тому. Найпізніша знахідка Smilodon fatalis свідчить, що вони ще існували 9 400 років тому. Великі розміри та сильні ноги передбачають, що тварини полювали на велику здобич. Але науковці досі не знали, були ці тварини соціальними, чи були "кішками, які гуляють самі по собі".
Цікаве на сайті Виявлені одні з найдавніших свідчень життя людини в Америці
Патологія тазу Smilodon fatalis / Фото Scientific Reports
Самотній чи соціальний
Ранчо Ла-Бреа, Каліфорнія, США, відоме своїми смоляними трясовинами. Травоїдні тварини тисячі років гинули там, а хижаки, приваблені запахом мертвечини, розділяли їхню участь. Не оминула зла доля й смілодонів, кістки яких тисячами знаходять там.
Smilodon fatalis – це мало не найкраще вивчений представник шаблезубих котів. Великі розміри свідчать, що тварині необхідно було багато їжі. А це означає, що смілодони повинні бути вельми сильними, щоб вполювати велику здобич.
На ранчо Ла-Бреа були виявлені залишки Smilodon fatalis, який мав патологію тазу та стегнової кістки. Дослідивши знахідку, науковці зробили висновок, що це була саме аномалія розвитку, а не наслідок здобутої травми. Але тварина дожила до дорослого віку, поки не загинула у смоляній трясовині. Окрім цього, були й інші знахідки, на яких були зафіксовані тяжкі травми, здобуті протягом життя та які потім загоїлися.
Усе це, говорять вчені, свідчить про те, що Smilodon fatalis були не одинаками, а соціальними тваринами та, ймовірно, жили групами. В інакшому випадку кошеня з вродженою патологією тазу та стегна не могло б вижити у суворому світі, адже не могло б ефективно полювати. Та ж сама ситуація з тваринами, які отримали тяжкі травми – вони б загинули через голод без підтримки інших шаблезубих кішок.