Температура поверхні на цій планеті сягає 500 градусів, атмосфера насичена вуглекислим газом, небом пливуть хмари із сірчаної кислоти. Чому так вийшло?
ЦІкаво: Космічні війська США показали свою форму: фото
Друга Земля?
Як стверджують вчені, Венера колись могла мати такі ж умови, як сучасна Земля. У минулому планета могла навіть мати океани на поверхні. За мірою того, як Сонце ставало все гарячішим і яскравішим (природні наслідки старіння зірок), на Венері росли температури поверхні, поступово випаровуючи всі води з океанів та морів.
Маючи величезну кількість водяної пари в атмосфері, планета перетворилась на величезний парник, який ще більше підвищував температуру. Значне внутрішнє тепло планети продовжувало виробляти магму, яка виливалась потоками лави.
Так могла колись виглядати Венера
Труднощі з дослідженням
Вчені наразі не знають, що спричинило настільки великі відмінності у формуванні поверхні Венери та Землі, навіть якщо ці дві планети спочатку й мали однакові умови. Люди поки що знають про Венеру значно менше, ніж про інші планети Сонячної системи, зокрема тому, що ця планета де в чому унікальна.
Читайте також: Струмінь плазми зі знаменитої чорної діри рухається на межі швидкості світла
Наприклад, для спостереження за густими сірчаними хмарами та поверхнею потрібен потужний радіолокатор. Отже досліджувати поверхню Венери значно складніше, ніж видимі поверхні Місяця чи Меркурія. А висока температура поверхні (470 градусів) означає, що звичайна електроніка не зможе працювати там більше кількох годин.
Поверхня Венери, фото апарату "Венера-13"
Це зовсім не Марс, де ровери можуть їздити поверхнею більше десяти років. Через тепло та приховану від людського ока поверхню, протягом останніх кількох десятиліть Венеру досліджували так мало.
У 21 столітті було споряджено дві місії на Венеру: "Венера Експрес" Європейського космічного агентства, яка діяла з 2006 по 2014 рік, і космічний корабель "Акацукі" Японського аерокосмічного агентства, який досі перебуває на орбіті.
Раніше Венеру також досліджували: між 1960 та 1980-ми роками. Туди було відправлено близько 35 місій. Місія NASA Mariner-2 була першим космічним кораблем, який отримав перші знімки, пролітаючи повз Венеру 1962 року.
До теми: Астрономи NASA знайшли потенційно населену планету, схожу на Землю
Перші зображення, повернені ми отримали з радянського апарату Венера-9 після того, як він успішно приземлився 1975 року. Але остання місія, яку NASA запустила до Венери, відбулася 1989 року. Космічний корабель "Магеллан" надіслав нам фото майже всієї поверхні завдяки радіолокаційному методу дослідження, перед тим, як згорів у атмосфері планети 1994 року.
Місія "Магеллан", 1982 рік
Назад до Венери?
За останні кілька років розглядалось кілька місій від NASA та Європейського космічного агентства. Зараз дослідники шукають нові методи радіолокаційного дослідження, поки що більше часу приділаючи Марсу та Місяцю.
Крім того, за останні кілька місяців з'явилися нові важливі аргументи на користь повернення до дослідження та вивчення цієї загадкової планети. Так, у вересні дослідники оприлюднили інформацію про виявлення в атмосфері Венери слідів газу фосфіну, який здатні виробляти деякі живі організми. Вчені наголосили, що це не обов'язково свідчить про наявність життя на Венері, однак дане питання необхідно додатково вивчити, адже фосфін в такій концентрації, в якій він міститься в атмосфері Венери не міг з'явитися там з інших причин.
Одразу після цього, у жовтні, інша група дослідників заявила, що виявила в атмосфері Венери гліцин – хімічну сполуку, яка також свідчить на користь раніше висунутої теорії "населеності" найгарячішої планети у Сонячній системі.
Тобто людство має вже щонайменше два докази на користь існування на Венері життя у бідь-якій з відомих примітивних форм. Втім, це питання ще потрібно детально вивчити, але причини повернутися до дослідження Венери безумовно існують.
Дослідження другої планети в Сонячній системі вимагатиме часу та грошей, однак схоже на те, що це того варте. Навіть, якщо людство не виявить життя на цій планеті, ми зможемо врешті зрозуміти, чому й коли Венера стала такою, якою вона є нині. Ми зможемо зрозуміти, як може розвиватися й наша Земля.