Наукова група провела масштабне дослідження та стверджує, що поховання, наприклад, середини I тисячоліття (V – VIII століття) нашої ери насправді не були розграбованими. Так, звісно, багато які факти свідчать про зворотне: відсутність певних речей, які там мають бути та переміщені чи зміщені кістки – це свідчить, що могилу розкопували та щось забирали. Але науковці впевнені – вся справа у традиціях.
Цікаво Найкращий подарунок для родини – телевізор від Samsung
Реконструкція прадавнього поховання з Франції / Фото Antiquity
Детальніше про дослідження
З початком методичних досліджень давніх поховань, спеціалісти помічали, що в окремих могилах чи навіть цілих кладовищах кістки були зрушені з місця чи взагалі перемішаними. Ба більше, деяких речей (або взагалі усіх) не було у похованнях. Звісно, це все було схоже на пограбування. Деякі історики XX століття пояснили дуже просто відсутність поховальних предметів у постримських похованнях – це були варвари й вони грабували могили власної рідні.
Наукова група з цим твердженням не погоджується. Вони дослідили сотні виявлених поховань та впевнені, що більшість з них не була пограбованою. Зміщення кісток та зникнення деяких чи усіх поховальних предметів – це частина процесу перепоховання.
Річ у тому, що у деяких випадках зникали чи були зміщеними тільки деякі предмети поховального інвентарю:
- Наприклад, часто зникали мечі та брошки.
- А намисто із 78 скляних бусин, підвісками зі звичайного срібла та срібла з позолотою й інкрустацією коштовним камінням, що було виявлено на території Англії було зміщене – початково воно було на шиї. Але пізніше хтось немов змішав кістки та коштовне намисто. Але не забрав його.
- Часто у могилі не вистачало одних предметів, але лишалися, наприклад, золоті монети чи інші цінності. Це ніяк не схоже на пограбування.
Вчені пояснюють це традицією перепоховання. Ймовірно, що процес відбувався за кілька років після смерті людини – тоді м'які тканини уже згнили й лишалися лише кістки. Люди "відбирали у мерця" сімейні реліквії та цінності, наприклад, мечі та брошки, – ці предмети передавалися з покоління у покоління й слугували своєрідним мостом між світом живих та мертвих.
Кістки могли бути зміщеними чи змішаними якраз через те, що люди під час перепоховання намагалися забрати ці предмети. Можливо, вони не надто дбали про цілісність скелету. Цим, зокрема, пояснюється те, що старші могили є багатшими на поховальний інвентар – ймовірно, тоді традиція перепоховання ще не була такою "популярною".