Мережею "гуляє" популярний міф про те, що "NASA витратило мільйони доларів на розробку ручки, яка пише в космосі. А от радянські космонавти не заморочувалися й писали олівцями". Оскільки це міф, то зрозуміло, що він не правдивий. Почати слід з того, що були витрачені не "мільйони доларів", а 1 мільйон. Ці кошти інвестувало не NASA, а Fisher Space Pen Company.

Цікаво ТОП-7 українських YouTube-каналів про технології: цікаво та корисно

Космічна ручка
Астронавт "Аполлона-7" Волтер Каннінгем пише ручкою Space Pen / Фото NASA

Навіщо потрібна ручка, якщо є олівці

Олівці в космосі – це небезпека. Грифель олівця може зламатися й пошкодити апарату. Окрім цього він може бути небезпечним астронавтами, адже існує висока ймовірність, що зламаний шматок грифеля потрапить в око або дихальні шляхи.

У перших космічних місіях США та СРСР користувалися олівцями за відсутності альтернативи. Тестувалися різні варіанти. Наприклад, випробовували воскові олівці. Але вони писали не чітко, були не зручними та становили загрозу пожежній безпеці.

Звісно, у космос брали й звичайні кулькові ручки. Але вони були неефективні, адже "розтікалися" в умовах невагомості.

Цікаво На МКС виростили тканини людського організму: для чого це потрібно

Шаттл
Астронавт Деніел Бербек тримає "космічну ручку" AG7 під час місії STS-106 / Фото NASA Johnson Flickr

Space Pen

Пол Фішер уже в 1965 році зарекомендував себе. До того часу винахідник розробив універсальний картридж для заправляння ручки. Пол Фішер вирішив використати свої напрацювання, щоб розробити ручку, яка б могла писати у космосі.

Спочатку чоловік використав герметичний картридж, в якому був азот під тиском. Таким чином газ притискав чорнила, що забезпечувало змогу писати навіть у невагомості. Але нічого не вийшло, адже ця ручка теж "потекла". Чоловік вирішив зробити чорнила твердими.

У 1966 році з'являється патент US3285228. Він являє собою ручку AG7, в якій використовуються тиксотропні чорнила. Такі чорнила тверді, тому не розтікаються. Але тертя кульки для письма робить їх рідкими, що й дозволяє писати. Стрижень твердого чорнила притискає азот під тиском 2,4 атмосфери. Пол Фішер витратив на розробку ручки 1 мільйон доларів власних коштів.

Після випробувань, NASA використали ручку в місії "Аполлон-7". Вона гарно себе зарекомендувала й з того часу жодна космічна пілотована місія NASA не обходиться без них.

Леонов
Космонавт Олексій Архипович Леонов тестує Space Pen у 1968 році / Фото Fisher Space Pen Company Pinterest

Радянський Союз закупив ручки Space Pen у 1969 році.

Ручка може витримати температуру до 120 градусів за Цельсієм. Термін придатності складає 100 років. Чорнил у ручці вистачить, щоб провести безперервну лінію довжиною майже 5 кілометрів.

Придбати Space Pen у різних варіаціях можна на сайті Fisher Space Pen Company.