Невеликий супутник LightSail 2 був виведений на навколоземну орбіту у червні 2019 року. У космосі він розгорнув свій сонячний парус, принцип дії якого аналогічний звичайному парусу на Землі. Різниця у тому, що ловить він не звичний для нас вітер, а сонячний. Дуже скоро було оголошено, що місія успішна – майларовий парус, площею 32 квадратні метри, змін підняти орбіту LightSail 2, чого й планували досягнути розробники з Planetary Society.
Читайте за темою Як наздогнати міжзоряні об'єкти на сучасному рівні технологій
Сонячний парус апарату LightSail 2: дивитись відео
Перспективна технологія
Фотони не мають маси, але можуть передати об'єкту невеликий імпульс. Завдяки великій площі сонячного паруса, той може ловити дуже багато фотонів, які передають йому імпульс, "змушуючи" змінити швидкість, що призведе до зміни параметрів орбіти.
"Змінити параметри орбіти, не використовуючи двигуни чи гравітаційні маневри, а використовувати лише тиск фотонів – це дуже романтично", вважає Білл Най, генеральний директор Planetary Society. Організація поділилася своїми успіхами та здобутими даними з NASA. Це допоможе наступним місіям, Solar Cruiser та ACS3, які також будуть використовувати сонячний парус, працювати ефективніше.
А автоматична міжпланетна станція Near-Earth Asteroid Scout (NEA Scout) планує використати енергію Сонця та парус, щоб досягати невеликих астероїдів, стартуючи з навколомісячної орбіти. Тому дані, які надає Planetary Society, дуже актуальні.
Ба більше, деякі науковці пропонують використати парус, але надати йому енергію не від сонячного вітру, а від потужного лазера. Це дозволить розігнати невеликий космічний апарат до велетенських швидкостей та доставити його за кілька десятків років до найближчої, окрім Сонця, зірки – Проксими Кентавра.